Цикл життя видатного українського інтелектуала: Харків – Львів – Баварія – Нью-Йорк – Харків.
Народжений як німець Georg Schneider 17.12.1908 у Харкові, син царського генерала, Ю. Шевельов обрав українство, пройшов через жорна двох тоталітарних режимів і зробив колосальний внесок до розвитку української мови й інтелектуального життя українців. Президент Вільної Академії наук, літературознавець і лінгвіст. Вечір присвячено його біографії, значенню для української культури й сьогоднішньої політики. Згадаємо його Баварський період, відвідини Ульма та великий політичний скандал національного рівня 2013 року.
Вечір супроводжують мелодії Юрія Шевченка.
PS:
Дорогі українці та друзі України,
у суботу 16-го грудня пройшла зустріч нашого клубу присвячена визначному вченому-інтелектуалу Ю. Шевельову. Особлива подяка о. Андрію за презентацію погляду Ю. Шевельова на постання української мови на тлі інших слов’янських мов. Радий, що серед нашої громади є люди, зацікавлені у пізнанні високої української культури й поширенні її інтелектуального надбання.
Безумовно, за 2 години ми змогли лише поверхово познайомитися з біографією й вкладом визначного науковця. Набагато інформативнішою є лекція О. Забужко, прочитана перед 2-х тисячною аудиторією 3-го лютого 2014-року (так! під час бойових дій потрібно говорити про головне). Повний список праць можна знайти тут.
Зокрема, рекомендую прочитати його статтю НАД ОЗЕРОМ. БАВАРІЯ – „триптих про добу, про мистецтво, про провінційність, про призначення України, про голуби і інші речі“. Цікавим є місце написання – пластовий табір (старші пластуни!) на невеличкому острові (50 х 80 м) посеред баварського озера 1947 року.
На думку О. Забужко, необхідно включити у шкільку програму статтю Юрія Шевельова «Москва, Маросєйка», написану 1954 року в Бостоні. Цього часу у СРСР помпезно святкували 300-річчя „возз’єднання“ України з Росією. Шевельов не сумнівався, що святкування Переяслава неминуче колись закінчаться. Його аналіз свідчив, що для України далеко не все ще втрачено. Треба тільки знати своїх головних ворогів. І він їх назвав: Москва — кочубеївщина — провінціалізм.
Також пропоную переглянути думку Оксани Линів щодо української культурної місії в Європі. Своєрідним гімном нашого зібрання стала мелодія „Ми є“ Юрія Шевченка (відео „Wir Sind“ Oksana Lyniv & „Ukraina“ orchestra Munich 2016)
https://youtu.be/eR3r-C9Q-Ys
https://zbruc.eu/node/64725
http://cni.org.ua/lit…/63-yurii-shevelov-nad-ozerom-bavariia
https://day.kyiv.ua/…/…/ukrayinci-chitayte/moskva-marosieyka
https://youtu.be/nTJALgPn9Ic
https://youtu.be/qx1FXm1YvKw
Comments are closed.