Пояснення Святої Літургії

Пояснення (короткий коментар)
Божественної Літургії

«Якщо суспільство ще не розпалося, якщо люди ще не запалали непримиренною і безмежною ненавистю один до одного, то цим треба завдячувати лише таїнственному діянню Божественної Літургії, що нагадує людині плекати святу небесну братню любов»
Микола Гоголь
Приготування до Божественної Літургії
Для достойного звершення Євхаристії готуються як її служителі (єпископи, священики, диякони, тощо), так і вірні, що беруть у ній участь.
Священнослужителів устав закликає до сердечного спокою і примирення з усіма, уникання гріхів (навіть лукавих думок) та євхаристійного посту. Цього ж мають дотримуватись і благочестиві вірні, які готуються принести Богові жертву благодарення та причаститися Святих Таїн. Давніші приписи передбачали також посилену домашню молитву у вигляді Правила до Святого Причастя, тобто особливого молитовного правила про достойне прийняття Євхаристії, яке молились і священнослужителі, і вірні. Оскільки Літургія є благодаренням Богові цілої людини, то й приготування передбачає як духовний (молитви, душевний спокій, прощення), так і тілесний (чистота, піст) виміри.

Перед початком Літургії священнослужителі моляться т. зв. вхідні молитви перед іконостасом, просячи у Господа прощення гріхів та укріплення на звершення Божественної Служби:
«Господи, пошли руку твою з висоти святого жилища Твого і укріпи мене на передлежачу службу Твою, щоб я неосудно став перед страшним престолом Твоїм і безкровне священнодійство совершив. Бо Твоя єсть сила на віки віків. Амінь».
Вхідні молитви висловлюють покликання кожного християнина до сопричастя з Богом. Священнослужителі, усвідомлюючи власну гріховність і немочі, моляться перед іконостасом, просячи в Господа скріпити їх на службу, прикликаючи при цьому заступництво Пресвятої Богородиці й усіх святих.
Поцілувавши ікони та увійшовши до вівтаря, служителі цілують святий престол, Євангеліє та хрест і вдягаються у всі священні ризи. Це означає, що попри всі недоліки, якими, безперечно, обтяжена кожна людина, сам Господь перемінює нас тоді, коли ми приступаємо до Нього, покриваючи наші гріхи своєю благодаттю. Після одягання риз слідує вмивання рук, що здійснюється не так задля тілесного бруду, як на знак душевної чистоти.